Віталій Портников: Українці завжди обирають Ахметова

Стаття у впливовій британській газеті Financial Times, автор якої стверджує, що вплив найбагатшого українського олігарха Ріната Ахметова на найнароднішого українського президента Володимира Зеленського зростає — важливий сигнал для того сегмента ділового світу, де досі цікавляться нашою економікою.

Але це також важливий сигнал для українців: вони завжди обирають Ахметова. Після виборів 2004 року, які можна було вважати фатальними для олігарха, він швидко відновив свій вплив і допоміг ренесансу Віктора Януковича і Партії Регіонів. Після виборів 2010 року він став головним партнером нового президента, з яким могли конкурувати хіба що родичі Януковича. Після виборів 2014 року він досить швидко опинився найважливішим союзником Петра Порошенка. Те, що він стане важливим для  Володимира Зеленського після виборів 2019 року, не було ясно двом людям в цій країні — самому Зеленському та Ігорю Коломойському. Ну й ще виборцям. Але тепер і вони зрозуміють, якщо прочитають газету.

В українських президентів просто немає іншого вибору, якщо вони хочуть зберегти владу. Олігархи можуть об'єднати зусилля і допомогти будь-кому прийти до влади — вони довели це і 2010 року, і 2014 року, і вже тим більше 2019 року, коли олігархічний тріумф відбувся в чистому вигляді, без усякої домішки будь-якої політики і ідеології, коли для перемоги потрібно було всього лише знайти артиста, який погодиться грати роль народного месника, «вашого вироку», а потім і глави держави.

Але прийти до влади — це одне. А як утримати владу? З ким співпрацювати? Ахметов не відрізняється недалекоглядністю Коломойського, готового заради задоволення власних амбіцій — і не завжди грошових — поховати будь-яку компанію, будь-яку владу і, здається, будь-яку державва. Він не настільки залежний від Москви, як група Фірташа. І він може набагато більше, ніж обережний Пінчук, який вічно коливається між вигодою і репутацією. А з огляду на його роль в економіці, він може більше, ніж вся «велика трійка». Саме тому під час президентських виборів він — принаймні, після виборів 2010 року — завжди займає нейтральну позицію. А потім приходить і показує, що без нього ніяк, а з ним можна вижити. Інші оскаженілі олігархи знову об'єднуються навколо нової фігури, а потім знову приходить Ахметов і вони знову залишаються з носом і знову не розуміють чому. Такі розважливі люди, такі великі гроші і така дитяча наївність!

З Януковичем він дружив. З Порошенко грав. З огляду на те, що Зеленський не дуже розуміє, де взагалі знаходиться, нова роль Ахметова може виявитися куди більш серйозною, ніж в минулому. Він стане не другом, не партнером, а опорою. Його конкуренти, звичайно, позбудуться Зеленського — вони це вміють. Але ж Ахметова вони не позбудуться! Для того, щоб позбутися Ахметова, потрібно домогтися деолігархізації економіки. А це точно не те, чого хочуть інші олігархи. І точно не те, що цікавить українське суспільство, яке, як і народний президент, не дуже розуміє, де знаходиться.

Тому українці обиратимуть Ахметова в нових і нових упаковках. Знову і знову. Рінату Леонідовичу всього-то 53 роки. Ще років на 30 його амбіцій точно вистачить.