Віталій Портников: Cкасування недоторканності стало кроком до диктатури

Образ унтер-офіцерської вдови, що сама себе відшмагала, вигадав українець Микола Гоголь.

Роками мені доводилося пояснювати, що скасування депутатської недоторканності стане не інструментом в боротьбі з корупцією, а кроком до авторитаризму. Але в це практично ніхто не вірив. Не вірили навіть люди, які були учасниками обох Майданів і бачили, що саме статус народних депутатів дозволяв захищати людей і продовжувати повстання. Але якщо Бог дав людині сміливість, але не дав мізків, так який сенс у сміливості?

Корупція в Україні — природна частина владної вертикалі. Ми живемо в корумпованій державі, якою просто не можна керувати без інтеграції в різноманітні схеми. І поки у нас буде така держава, поки українці на виборах голосують за олігархічних висуванців, корупціонеру нічого не загрожує — з мандатом або без нього. У корупціонера починаються проблеми тільки тоді, коли він свариться з державою або коли програє його клан. Але тоді і недоторканність не допомагає. За доказами не потрібно йти далеко. Олександр Лукашенко, роль якого в останні місяці намагається грати на українській сцені Володимир Зеленський, бореться з корупцією вже 25 років. І ніяк не може її перемогти. Ось на днях заарештував керівників всіх цукрових заводів країни, звинуватив їх у тому, що вони створили «компанію-прокладку» в Росії, для того, щоб обманювати білорусів і отримувати хабарі. Те, що ця компанія існує вже 14 років, Лукашенко своїм підданим не повідомив. Нехай краще радіють тому, як ефективно він бореться з корупціонерами.

Саме таку державу після перемоги популістів на президентських і парламентських виборах 2019 року хочуть побудувати і у нас. Українці просто «дошкандибали» до білорусів. Тому що перше, що зробив Лукашенко після свого приходу до влади — розігнав парламент, знищив опозицію і підмінив демократію вивіскою.

Те, що першим результатом скасування депутатської недоторканності стане вручення підозри опозиційному політику — сигнал того, що авторитаризм на підході. І єдиною перешкодою для його тріумфу стане зовсім не народне обурення, а цілком прогнозований крах української економіки. У Зеленського просто немає російських грошей, які допомогли Лукашенко побудувати білоруську диктатуру. А коли закінчуються гроші, закінчується народна любов. Ну і олігархічна єдність теж закінчується, коли не вистачає вкраденого на всіх.

Так українська бідність і українська корупція, що їх так ненавидять українці, чергового разу врятують українську демократію. Прикро, звичайно, що так. Але як може бути інакше з унтер-офіцерською вдовою?