Уряд, книжки і земля

Тимофій Милованов
Тимофій Милованов

В Україні 73% респондентів, яких опитала соціологічна група «Рейтинг», висловились проти зняття мораторію на продаж сільськогосподарських земель.

За даними опитування, лише 19% підтримали відкриття ринку землі, ще 8% — не визначились з цим.

«74% вважають, що рішення про запровадження продажу земель сільськогосподарського призначення в Україні повинне прийматися на всеукраїнському референдумі. 17% — мають протилежну думку»,  — йдеться в результатах.

В ході дослідження з 28 вересня до 1 жовтня 2019 року опитали населення від 18 років і старше. Вибіркова сукупність — 2000 респондентів. Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%.

Питання у тому, що дані «Рейтингу» показують, що противників ринку землі стало більше — 73% в порівнянні з 70% в червні 2019 го і 66% в листопаді 2018 року. Тобто, позитивна динаміка була до того моменту, коли «команда Зе» не проголосила однозначний курс на відкриття ринку землі.

Що ж трапилося, і чому українці різко змінили власне ставлення до цього питання? Напевно, справа не лише у погодженні чи запереченні ідеї зняття мораторію, а у тій моделі, яка пропонується суспільству.

Прихильники відкриття ринку стверджують, що майже ніде у світі не залишилося заборони на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення. І це приблизно відповідає дійсності, за винятком невеликого «але». У світі, а, передусім, у ЄС, на який орієнтується Україна, дуже чітко прописані захисні механізми для підтримки фермерів і недопущення транснаціональних агрохолдингів.

Що ж пропонує київський уряд? Перше — максимально спростити процедуру введення землі у товарообіг. Друге — запровадити захисний механізм у вигляді заборони продажу землі іноземцям. Причому один з основних ініціаторів зняття мораторію міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тимофій Милованов переконаний, що нічого страшного у допуску іноземців до земельного ринку немає. А кращим захистом буде дозвіл на придбання землі українським громадянам та юридичним особам.

І саме у даній аргументації міністр припустився тієї типової помилки, яку, зазвичай, роблять столичні топменеджери стосовно селянства. Вони не розуміють їхньої психології, вважаючи недалекими людьми. Проте громадяни України не є настільки тупими, щоб не зрозуміти очевидної речі — придбання землі іноземцями через зареєстровані в Україні підприємства — це очевидна й найпростіша комбінація. І якщо таку примітивну махінацію урядовці намагаються нав’язати мільйонам українців, то замислили вони явно сумнівні речі.

Інші запобіжні заходи на цьому тлі здаються просто смішними. «Концентрація власності передбачена на рівні 15% області та 0,5% країни». Ну, можна зареєструвати на 1 кампанію, а 1000. «Стартова ціна продажу державних/комунальних земель через торги — НГО (нормативна грошова оцінка)». За яким критерієм? Тим більше, що в Геокадастрі — повний хаос. «Заборона набуття у власність ділянок громадянам та капіталу РФ». Міністр вважає, що російський капітал не зможе зайти через білоруські, китайські, німецькі, кіпрські компанії?

Тому вся подальша аргументація міністрів множиться на «нуль» подібною спробою утримати українців за дурнів. Відтак, виникають й інші питання. Передусім у формі вивчення європейського земельного законодавства. І тоді з’ясовуються дуже цікаві речі. Головна з яких полягає у тому, що воно є вкрай далеким від «дикого ринку». Фермерські господарства отримують у Європі такі гарантії захисту, що агрохолдинги просто позбавлені можливості проводити там активну фінансову інтервенцію.

А у тому форматі, який пропонує їм Милованов, для них в українських умовах вмикається режим максимального сприяння.

Скажете, що нічого страшного немає й у цьому — яка різниця, звідки прийде інвестор? Велика помилка. Земля — разовий товар, тому отримавши її у власність, великі сільськогосподарські корпорації, конкурувати з якими вітчизняні виробники просто не матимуть змоги, надалі будуть використовувати її винятково для отримання власного прибутку. Засіваючи, передусім, виснажливими для ґрунту технічними культурами. До речі, ще один пункт, із-за якого аграрні ТНК є небажаними гостями на європейському ринку.

Загальний висновок з цієї невеселої історії, яка ставить перед українськими селянами сумну перспективу у наступному. Рано чи пізно ринок землі сільськогосподарського призначення довелося б відкривати. Але попередньо забезпечити правовий режим захист дрібних та середніх сільгоспвиробників. Що зроблено не було, а тому й оцінка у 73% тих, хто проти продажу землі саме у запропонованому форматі — більш, ніж показова.

Судячи з риторики президента, ринок землі дійсно відкриється. Однак за такої моделі він або призведе уже за рік-два до повного розорення українських фермерів, або призведе до тотального хаосу у цій сфері, адже жодної підготовчої роботи проведено не було.

Книг Милованов, дійсно не читає.