Сурков заявив, що «України немає» і що для Донбасу бути в ній – «приниження»

Колишній помічник президента Росії Владислав Сурков заявив, що «України немає, є українство» і що «Донбас не заслуговує такого приниження», як повернення до її складу.

Він не бачить іншого способу взаємодії з Україною, як силовий примус до «братерства».

Джерело: смс-інтерв'ю, яке Сурков дав директору Центру політичної кон'юнктури Олексію Чеснакову для сайту «Актуальные комментарии» після звільнення з Кремля

Сурков про Україну і перспективи її відносин з Росією: "України немає. Є українство. Тобто, специфічний розлад умів. Дивним чином доведене до крайніх ступенів захоплення етнографією. Таке криваве краєзнавство. Сумбур замість держави. Борщ, Бандера, бандура є. А нації немає. Брошура «Самостійна Україна» є, а України немає. Питання тільки в тому, України вже немає чи поки ще немає?

Я, як не дивно, укрооптиміст. Тобто, вважаю, що України немає поки що. Але з часом вона все-таки буде. Хохли – хлопці вперті, вони зроблять. Однак, яка саме це буде Україна, в яких межах вона буде існувати і навіть, можливо, скільки буде Україн – питання відкриті. І у вирішенні цих питань Росії так чи інакше доведеться брати участь.

Відносини з Україною ніколи простими не були, навіть коли Україна була у складі Росії. Україна для імперської і радянської бюрократії завжди була справою клопіткою. То отаман Полуботок підведе, то западенці до Гітлера перекинуться.

Примус силою до братських відносин – єдиний метод, що історично довів ефективність на українському напрямку. Не думаю, що буде винайдено якийсь інший".

Сурков про Донбас: "Донбас для мене ніщо, а хто. Люди перш за все. Чудові люди. Захарченко, Ходаковський, Бородай, Пінчук, Болотов, Безлер, Толстих... Багато інших. Перепрошую, що не перерахую всіх. І що права не маю всіх назвати. І що назвав живих в одному ряду з мертвими. Вони справжні воїни.

Їх не потрібно, звісно, ідеалізувати. Різних людей війна притягує. Війна – справа каламутна, клопітка. Але потрібна. Вони взялися за цю важку роботу. І впоралися.

На Донбасі, там же і на цивілці життя – не цукор. Всі його мешканці пройшли через важкі випробування. І зараз там непросто. Усі вони герої. Як є міста-герої, так там весь народ-герой".

Відповідь на запитання, чи повернеться Донбас до складу України: "У мене недостатньо сильна уява, щоб таке уявити. Донбас не заслуговує такого приниження. Україна не заслуговує такої честі".

Про Володимира Зеленського: "Не лох. У всякому разі, в Парижі (на зустрічі лідерів «нормандської четвірки») всі сприйняли його за президента... У нього легкість незвичайна в думках".

Про причини відставки: "Я ж Донбасом і Україною займався в основному. Контекст змінився, скажімо так. Тобто, в результаті я мав продовжувати ними займатися. Але контекст змінився".

Деталі: Сурков уточнив, що сам попросив про відставку: «Це була чиста самоволка».

Він додав, що Володимир Соловйов із «Коммерсанта» і Олексій Венедиктов з «Ехо Москви» досить чітко описали причини його відступ із посади помічника Володимира Путіна і кураторства України.

Хто такий Сурков?

Владислав Сурков став помічником Володимира Путіна у вересні 2013 року. Це сталося за два місяці до початку Євромайдану в Києві, після чого Росія анексувала Крим, а на сході України почався військовий конфлікт.

З 2014 року його ім'я пов'язують з політичними проєктами на непідконтрольній Києву території самопроголошених «ДНР» і «ЛНР».

Його називали «сірим кардиналом Кремля».

Сурков — один з головних перемовників у «мінському процесі» від Росії, він був одним з учасників саміту «нормандської четвірки» 9 грудня в Парижі.

Про те, що Сурков, найімовірніше, піде з посади, ЗМІ повідомляли ще у травні 2018 року, пояснюючи це тим, що він не хоче працювати з замороженим конфліктом на Донбасі. Але остаточно від справ він відійшов в січні цього року.