Суддя Гольник змусила президента України в суді визнати власну бездіяльність

Вперше президент України визнав власну протиправну бездіяльність та зафіксував це в судовій заяві про примирення сторін. Для судової практики України це безпрецендентний випадок. Йдеться про справу полтавської судді Октябрського районного суду Лариси Гольник, яка 17 листопада 2018 року наважилась судитись з найвищою посадовою особою в Україні і виграла процес.

Гольник просила суд визнати, що президент України порушив вимоги Закону, адже не видав указ про призначення судді на посаду впродовж 30 днів з моменту отримання подання від Вищої ради правосуддя. Таке подання надійшло до адміністрації 5-го президента Петра Порошенка 18 травня 2018 року, проте саме призначення відбулось 19 грудня того ж року. Тобто,   суддя, яка пішла проти кругової поруки в суддівських колах, суддя, яка викрила міського голову Полтави Олександра Мамая на спробі дати хабар, суддя, на яку здійснили жорстокий напад за принципову позицію та бажання бути чесною, ця суддя 7 місяців не могла виконувати своїх обов'язків через те, що глава держави не міг поставити підпис під відповідним указом про призначення.

Судовий процес тривав понад півроку і зрушив з мертвої точки лише після приходу Адміністрації Володимира Зеленського. Політарена зв'язалась з відомою суддею-викривачкою та розпитала її про деталі справи та процес примирення з президентом України.

Пані Ларисо, як відбувалась комунікація з представницею нового президента Володимира Зеленського, вона з вами зв'язувалась чи ви з нею?

"Ні-ні-ні. У нас же ж тиждень тому було судове засідання. Представник, який був на судовому засіданні, змінився, і інший предстаник з'явилася (Людмила Пантюхова — ред.) Їй, я так розумію, вказівок ніяких не було сказано, вона і з справою не була знайома. Ну, і, звичайно, відстоювала, як завжди. Але під час судового засідання вона постійно була на зв язку, мабуть, з безпосереднім керівництвом Адміністрації президента, з тим, кому вона підпорядкована. А там уже якась комунікація всередині була. Впринципі, справа була заслухана, і залишалося тільки зібрати досліджені матеріали справи.  Але, після закінчення заслуховування, мені прийшло повідомлення, з проханням надати час для примирення. Сказали, що у нас є шанс примиритися на тих підставах, на яких зазначала позивач, тобтто я. Потім йшло певне узголження в Адміністрації президента: чи погоджуються та на які умови вони погоджуються. Потім мені надіслали проект, на який погоджуються. Я сьогодні, приїхавши (до суду — ред.), підписала цю заяву про примирення. І вже таким чином, була затверджена.

Ви сказали, що спочатку представниця Зеленського «відстоювала, як завжди». А, як відбувалось все з попередньою Адміністрацією вже колишнього президента?

Представники президента казали, що ми ні в чому не винні, ми не визнаєм позов. У них позиція така була: «ми усунули порушення шляхом призначення на посаду». Тобто, спору немає ніякого, тому ми нічого не визнаєм, бо уже призначена суддею. Я наполягала на тому, що визнайте протиправну бездіяльність,   але вони ні в яку. Для того, щоб суд не відмовив мені в позові через відстуність спору, я була змушена зазначаити в позові відшкодування матеріальної шкоди. Я казала, що я послідовна і відстоюю свою позицію: якщо ви визнаєте протиправність дій, то я не буду наполягати на матеріальному відшкодуванні. Але тільки зі зміною влади змінилося ставлення до цього. Впринципі, я ставила за мету тільки одне: показати, що дії президента були протиправними.

Яку суму матеріального відшкодування ви вимагали?

Там 57 тисяч з копійками (57 076 грн — ред.) Ця сума формувалась з того, скільки б я отримала, якби була своєчасно призначена на посаду, додатково до суддівської винагороди впродовж тих 7 місяців, що я не була призначена.

І ви після примирення відмовились від неї, адже це чимала сума?

Так, я відмовилась від цих позовних вимог. Знаєте, в якийсь мірі не зовсім етично покладати відповідальність за бездіяльність попереднього президента на нового. Ми знаємо, досить така поширена була практика, коли суддів не призначали тривалий час. Та й інших посадовців, скажем так, тримали на гачку. Про причини таких “непризначень” Адміністрація президента на судовому засіданні ніколи не казала, і тому невідома причина, чому мене не призначали понад 7 місяців. Якби я не подала б позов, то, можливо, могла б бути вже призначена, новим президентом.

Насправді, на моїй пам'яті, це перший такий прецендент. Ви раніше чули, щоб судді добивались примирення та визнання протиправної бездіяльності від президента України?

Я вважаю, що це вперше. Я можу сказати, що я не пам ятаю таких випадків. І, взагалі, навіть при очевидних порушеннях державними органами прав громадян чи юридичних осіб, держава і державні органи, їх представники до останнього б'ються, кажуть: «ні, ми ні в чому не винні». Навіть  при очевидних порушеннях. А тим більше, коли державний орган, посадова особа такого рівня. Ніколи такого не було.

Зараз ви чим займаєтесь, продовжуєте працювати суддею в Полтаві?

Так в Октябрському районному суді.

Як ваші взаємовідносини зі Струковим (Олександр Струков — голова суду, де працює Гольник, який тривалий час судиться з Ларисою та, за її словами, створює не завжди комфортні умови для роботи — ред.)?

Ой, він невиправний (сміється — ред.)

Збираєтесь подавати свою кандидатуру на конкурси до вищих судових органів влади, наприклад, ВРП (Вища рада правосуддя — ред.)?

Вони тільки скасували указ, поки що, конкурс не оголошений. Будуть оголошені певні конкурси — буду, звичайно, подаватися.

 

Автор: Сергій Савінцев