Стежками Донбасу: Історія одного мандрівника

Гуртожиток ДонНТУ

«Деякі думають, що після виборів щось буде. А після виборів не буде нічого. І це життя» 

© Віктор Черномирдін

Спочатку революційні події у Києві, потім так званий «референдум» і «ввічливі люди» на Донбасі, а згодом війна та розруха. Минуло вже понад п'ять років від початку війни на Сході країни. Багато людей були вимушені залишити свої домівки та вирушити шукати кращої долі в інших містах, регіонах і навіть країнах. Водночас, ті, хто не знайшов тієї «кращої долі» або через інші обставини, були вимушені повернутися та спробувати пристосуватися до нових реалій життя. Як потрапити на окуповану територію, чим там зараз живуть люди та яким бачить своє майбутнє — про це надалі у репортажі з поїздки на Донбас від журналіста Політарени.


Поїзд в нікуди або як добратися з Києва до самого «серця» окупованих територій

Оскільки прямого та офіційного транспортного сполучення між підконтрольною Україні та окупованою територіями немає, то дістатись самого серця «республік», тобто Донецька, без пересадок просто неможливо: ні потягів, ні літаків. Тому спочатку потрібно доїхати до міст, які розташовані поблизу лінії фронту (у нашому випадку це Маріуполь).

Mariupol 720x540 - Стежками Донбасу: Історія одного мандрівника
Фрешмаркет «Брусничка», м. Маріуполь

Отже, Маріуполь. Наразі саме з нього можна відносно швидко добратись до Донецька. Для цього існує два способи: з комфортом та не дуже. Перший варіант — це домовитися з перевізником, який здійснює щоденні поїздки до Донецька та назад. Зазвичай, ця послуга коштує 450 грн в один бік з людини та здійснюється з фрешмаркету «Брусничка». Слід зазначити, що у випадку користування даними послугами, ви можете провезти майже все що завгодно, звісно, у розумних межах. За вилучення товару можете не перейматися: перевізник попутно роздає цигарки й «замовлення» на блокпостах, щоб уникнути неприємних ситуацій. Уся поїздка у такому випадку займає 3-4 години в залежності від “вартових”, що чергують на блокпостах.

Другий спосіб більш затратний у часі, але дешевший майже у 2 рази. Це доїхати перекладними автобусами, тобто до самого Донецька вам знадобиться не один транспортний засіб, а три. Спочатку треба придбати квиток на автобус Маріуполь-КПП «Новотроїцьке» (120 грн). Як правило, з цим не виникає проблем, адже автобуси ходять справно кожні 30 хвилин. Під час виїзду з Маріуполя на вас чекає перший блокпост, на якому вас можуть перевірити або не перевірити. Я понад 20 разів перетинав цей блокпост, але від чого саме в українських військових з’являється бажання перевірити ваші документи так і не зрозумів. Але будьте впевнені, якщо військові вирішать вас перевірити, особливо, якщо побачать у вашому паспорті прописку з нині окупованої території, то точно направлять вас до модуля поліції, де спочатку перевірять вашу «перепустку» у базі, а після цього й IMEI телефона.

Далі ви вирушаєте вже до КПП «Новотроїцьке», на якому Вам видадуть спеціальний талончик для перетинання блокпосту та перевірять вашу «перепустку» у базі даних. Звідси ж йдуть автобуси до нульового блокпоста, де ви маєте здати проштампований талончик, який отримали на самому початку. Коштує ця коротка поїздка 15 грн і триває близька 15-20 хвилин.

Нульовий блокпост — це східний край вільної частини України, де починається територія «русского мира». Тут також є два варіанти, як дістатися до самого Донецька: «державний автобус ДНР» за 100 рублів або приватні перевізники за 200 рублів. Якщо ж ви обрали перший варіант, то будьте готові, що усі ваші речі ретельно перевірять. До речі, якщо ви молодші за 60 років, то приготуйтесь, що вас попросять пройти до окремої кімнати, де візьмуть відбитки пальців та зроблять фото для своєї «бази». Якщо ж другий варіант вам більше до вподоби, то готуйте 200 рублів та влаштовуйтесь зручніше, принцип дії тут той самий, як і у перевізників за 450 грн, цигарки та гроші роблять своє діло.

Після перевірки, ви сідаєте назад до автобуса та вирушаєте до Південного автовокзалу. І на цьому крапка, ласкаво просимо до Донецька. 

Донецьк сьогодні: Міфи та реалії

Тут справді чисто. Чого точно не відняти у сучасного Донецька, так це чистоти вулиць. Від пригорода до центру: скрізь все прибрано за рідкісними винятками. Я не був тут доволі давно, але нічого при цьому не змінилось: місто немов впало в анабіоз у 2014 році й на цьому розвиток зупинився. Звісно, деякі магазини відкриваються, водночас інші — закриваються. Зарплати так і залишились на рівні 5-7 тис. руб (приблизно 2-3 тис. грн), а комендантська година досі змушує людей знаходитись вдома після 23:00.

IMG 5190 result 720x540 - Стежками Донбасу: Історія одного мандрівника
Донецька ОДА

Після того, як було вбито ватажка донецьких бойовиків Олександра Захарченка, та відбулась заміна на Пушиліна, здавалось, що в Донецьк прийде  «відлига», але не так сталося як гадалося. Замість цього, гайки почали закручуватися, а рівень життя падати. Щоправда, концертів від зірок російської естради побільшало. Можливо, через це місцеві фанатики продовжують ностальгувати вже не тільки за Радянським Союзом, а й за ліквідованим командиром або, як його кличуть тутешні, за «Батей».

Люди скаржаться на несвоєчасну виплату заробітних плат, шахтарі продовжують видобувати вугілля та відправляти його десятками вагонів у невідомих напрямках майже щодня, але на зарплатню, як ви могли вже здогадатись, це не впливає.

Zakharchenko 720x540 - Стежками Донбасу: Історія одного мандрівника
Білборд у м. Донецьк, Будьонівський район

Живучи на підконтрольній Києву території, у ЗМІ час від часу спливає міф про пусті полиці супермаркетів Донецька та непомірні ціни на майже усі товари. Мабуть, саме для цих ЗМІ буде корисно подивитись на ті самі полиці, які ще декілька років тому були заставлені якісними українськими товарами, але через економічну блокаду тепер заставлені товарами російських виробників.

Наразі «республіки» повним ходом готуються до перепису населення. Як пояснюють організатори перепису, це потрібно для того, щоб дізнатися скільки людей на цих територіях потребують фінансової допомоги. Згодом ці кошти планують попросити у своїх «друзів» в Кремлі. Волонтерам, які проводитимуть перепис, обіцяють заплатити 9 тис. руб.  До речі, він би мав початись 1 жовтня і триватиме до 14 числа. За словами волонтерів, їм не потрібно перевіряти скільки людей насправді мешкає у будинку чи квартирі: достатньо просто повірити на слово тому, хто відчинить двері. Паспорт, до речі, також не потрібен. А ще волонтерам наказали рахувати безхатченків та виписувати на них протоколи. Результатів перепису, звісно, не доведеться довго чекати, але щиро сподіваюсь, що занадто багато зайвих нулів у статистиці не з'явиться, бо «технологія» підрахунку мешканців унікальна для світової практики. 

«Не так принципово з ким залишитись, аби не залишатися такими „банановими республіками“ і надалі»

Здебільшого, люди розчаровані ситуацією в «республіках»: низький соціально-економічний стан, пропаганда з усіх носіїв і каналів поширення інформації та щотижневі «концерти», які як ширма приховують всю тлінність існування «республік». За тривалий час певна категорія людей зрозуміла, що «обіцяного» об'єднання з Російською Федерацією не буде, і вони залишилися сам на сам зі своїми проблемами, бувши відрізаними від цивілізованого світу.

Люди втомились, кажуть: «Не так принципово з ким залишитись, аби не залишатися „банановими республіками“ і надалі». Але знаходяться і ті, хто продовжує наполягати та відстоювати незалежність “ДНР" та невідворотність процесів, що відбулись у 2014 році. Але як показує практика, такі люди дуже швидко «перевзуваються», тому до їх думки наврядчи слід прислухатися.

Молодь дедалі частіше назавжди їде з Донецька до України або Росії.

IMG 5199 result 720x540 - Стежками Донбасу: Історія одного мандрівника
Дошка оголошень, м. Донецьк

Від великого промислового міста-гіганта залишилась лише блякла тінь колишньої величі, що з кожним днем все більше і більше скочується до настільки улюблених тут радянських реалій, де один день схожий на сотні інших. Мабуть, саме тому  оголошення від перевізників — невід’ємна ознака будь-якої дошки оголошень.

Пробувши тут тиждень після тривалої відсутності, а до цього проживши у Донецьку понад 20 років, усвідомлюєш, наскільки багато втратило місто. Після таких поїздок розумієш, що навіть щось насправді величне може стати нічим за декілька років, а люди, яких ти знав усе життя, можуть зникати за одним помахом пальця.

Однак, місто все ще живе: не завдяки, а попри. Попри обставини, попри «русский мир», попри економічну блокаду з боку України, попри усі ті негаразди, які трапились з ним та його мешканцями.

Я залишаю місто. Не знаю точно чи надовго, але з розумінням того, що тут ще залишились наші громадяни, яких ми маємо звільнити та врятувати.

Volnovakha result 720x540 - Стежками Донбасу: Історія одного мандрівника
Залізничний вокзал, м. Волноваха

Автор: Микита Дубонос