Рецепт гострих страв: як формуватиметься нова парламетська коаліція

Віталій Портніков — український публіцист, письменник і журналіст


Для багатьох спостерігачів в Україні та за її межами дострокові парламентські вибори в Україні здаються природним продовженням президентської передвиборної кампанії з прогнозованим результатом. Перемога колишнього шоумена Володимира Зеленського на виборах глави держави не лишала ніяких сумнівів в тому, що на парламентських виборах перемогу отримає партія, наскільки ж віртуальна, як і сам президент, — «Слуга Народу». А рішення провести позачергові парламентські вибори тільки посилює впевненість в успіху цього нового формування, тому що саме зараз рейтинг популярності Зеленського і пов'язаних з ним невмотивованих очікувань електорату знаходиться на піку.

Однак, обрання 423 депутатів, тим більше, за змішаною системою —  далеко не теж саме, що обрання однієї людини президентом країни. Тим більше, коли мова йде про появу політичної партії буквально нізвідки. Уже цей поспіх і випадковість формування партії може зіграти з президентом і його найближчим оточенням злий жарт.

З одного боку, поспішне проведення виборів, коли українські громадяни ще не встигли впевнитися в марності своїх очікувань і звинуватити у власній наївності та дурості не себе, звичайно, а свого обранця, створює для партії «Слуга Народу» очевидні електоральні переваги. З іншого боку, людей в список більшою мірою довелося брати, як називається, з вулиці. Саме тому в ньому опинилися люди зовсім різних політичних переконань, а більшою мірою — з відсутністю переконань як таких. Саме тому ми можемо передбачити зростання внутрішніх суперечностей як і в самій фракції, так і в її відносинах з президентським офісом, так і всередині самого офісу за вплив депутатів, так і серед олігархічних угрупувань, що просувають своїх людей в список, так і між олігархічними угрупуваннями і самим Зеленським і його оточенням — і все це буде тільки множити хаос і може зробити найбільшу парламентську фракцію нежиттєздатною.

Ще більш невизначеною є ситуація з мажоритаркою. Ми взагалі не можемо передбачити, яка кількість депутатів від «Слуги Народу» пройде за мажоритарними округами, але й з впевненістю можемо заявити, що більшою мірою це такі ж випадкові люди, як і ті, хто потрапив у список. Тільки з однією важливою відмінністю: ці люди незалежні, здатні покинути президентську фракцію в ситуації будь-якої кризи або просто тому, що перебування в її рядах не задовольняє їх очікувань і не буде гарантувати переобрання на наступний термін. А саме від цих людей і залежить стійкість президентської більшості та коаліції. Саме з цими людьми, насамперед, і потрібно буде працювати.

Але хто буде працювати? І як? не секрет, що аналогічні проблеми існували і в інших великих та маленьких фракцій в попередніх скликаннях українського парламенту.Однак, завжди існувала система, що дозволяла вибудувати взаємодію, принаймні, з ядром фракції — на політичній чи фінансовій основі. Завжди існувало чітке уявлення про мету самого глави держави і про завдання депутатів. Нічого такого сьогодні і не згадується.

Коли Володимир Зеленський, а слідом за ним і представники оточення тріумфатора, одразу ж після виборів заговорили про «монобільшість», за цим стояло не тільки бажання зосередити всю владу в руках президента і його соратників. За цим стояло і елементарне невміння і небажання домовлятися, нездатність зрозуміти, як функціонує політична система — не тільки політична система України, а й політична система загалом. Люди, які ніколи не стикалися з Арістотелем чи Макіавеллі, вирішили здолати політику з допомогою примітивних телевізійних сценаріїв, які не передбачають консультацій і діалогу.

Але домовлятися доведеться. І не тільки з власною фракцією, але і з потенційними коаліційними партнерами, тому що навіть приблизна соціологія не обіцяє «монобільшості» Зеленського. І тут з'являються додаткові проблеми.

Всі інші фракції нового українського парламенту будуть невеликими. Коаліцію, цілком імовірно, не вдасться створити з двох партій, хіба що з трьох — і тут апетити і побажання невеликих фракцій будуть виростати неспівмірно, що й буде посилювати роздратування і без того схильного до паніки президента, який просто не буде розуміти, чому ці, які ніхто, вимагають від нього так багато. і чому без них не можна.І це буде тільки посилювати напругу при формуванні коаліції і визначить її швидкий розпад.

Проте, цілком імовірно, що з однією фракцією у «Слуги Народу» голосів вистачить — з «Опозиційною платформою». Але це вкрай ризикований крок, тому що він негайно переконає не тільки активну частину суспільства, але й багатьох патріотично налаштованих прихильників Зеленського, що, насправді, мова йде про замаскований реванш, який тепер ніхто не збирається маскувати. Коаліція з Медведчуком не залишить ніякого вибору таким силам, як «Голос» або «Батьківщина», значно посилить суспільний авторитет «європейської Солідарності» і створить передумови для краху влади навіть в тому випадку, якщо союзники по коаліції з «Опозиційної платформи» будуть заклопатані грошима, а не примиренням з Росією (хоча як це може бути?). Не впевнений, що Зеленський до всього цього готовий, принаймні, на даному етапі.

Але тоді з ким він буде домовлятися? З «Голосом»? З «Батьківщиною»? Кожна з таких коаліцій, а тим більше коаліція з обома цими політичними партіями, несе в собі незліченні ризики для самого нового президента, і для політичної системи в цілому.

Коаліція з «Голосом», яку хотіли б побачити західні партнери України (це буде майже «молдовський» варіант, союз «поміркованих» з «партіотами» і все — «нові обличчя», які не люблять олігархів), може зіткнутися з відсутністю самої можливості особистої домовленості Зеленського і Вакарчука.

Чесно кажучи, Вакарчук може бути прем'єром не гіршим, аніж Зеленський президент, але саме цей факт може відштовхнути шоумена-неофіта: чому б це йому віддавати найвпливовішу посаду в країні іншому неофіту з маленькою фракцією, коли все в країні тепер повинно належати йому і його друзям-"кварталівцям"? Додайте до цього елементарну особисту заздрість людини, яка ніколи не збирала й не буде збирати стадіон, і для якої це є найвищою цінністю, до людини, яка легко збирає стадіони і цим гордиться — і ви зрозумієте взаємну ненависть і швидку сварку. А тепер додайте до цієї гострої страви рецепт від справжнього повара гострих страв — Юлії Тимошенко. І ви отримаєте такий букет спецій, який Україна ніяк не перетравить.

Можна припустити, що єдиним виходом з цієї безвихідної ситуації стануть дострокові парламентські вибори вже через рік-півтора, коли стане ясно, що українська політична система не працює, і без перезавантаження їй не обійтися. Але є і інший варіант, більш правдоподібний.

Ще напередодні виборів багато впливових акціонерів проєкту «Зеленський» стверджували у приватних бесідах, що обрання недосвідченого шоумена є лише перехідним етапом до парламентської республіки. Потрібно лише, щоб народ впевнився, що його «хотіння» не спрацьовує, і надав справжнім господарям країни свободу дій. І в цьому випадку парламент може бути не переобраний, а переформатований з точки зору впливу. І та ж фракція «Слуга Народу» на фоні втраченого рейтингу Зеленського забезпечить транзит влади і посилення ролі парламенту, уряду і «неочікуваного» прем'єра або олігархами, або зовнішніми гравцями, або тими й іншими одразу.

В цій ситуації позачергові парламентські вибори також неуникні, але вони можуть пройти пізніше, аніж через рік, або співпасти з позачерговими виборами президента. А, можливо, і не буде більше ніяких виборів президента. А українцям дадуть можливість проголосувати за парламент, який і обере їм нового президента країни — щоб більше без серіалів та неочікуваності.

Зрозуміло, що Володимир Зеленський буде старатися протистояти такому сценарію, але для цього главі держави потрібно відповісти на численні очікування свого електорату, причому в короткий термін. Простіше кажучи, здійснити те саме чудо, яке від нього очікують.

І якщо Зеленський виявиться чудотворцем, тоді всі ці роздуми не мають ніякого реального сенсу.

А, якщо раптом, не виявиться — тоді нам усім доведеться повертатися до реальної політики.

Джерело: #Буквы