«Не ми почали цю війну, але нам цю війну закінчувати», — про що говорив Зеленський у своїй промові

О 10:00 20 травня 2019 року громадянин України Володимир Зеленський зайшов до приміщення Верховної Ради України. Рівно через 50 хвилин він вийшов з будівлі вже у статусі чинного президента України. Інавгурація Володимира Зеленського відбулась з дотриманням протоколу, норм українського законодавства та Конституції.

Голова Центральної виборчої комісії Тетяна Сліпачук оголосила про те, що Зеленський чесно переміг на президентських виборах та вручила йому посвідчення президента. Нещодавно призначена голова Конституційного суду Наталія Шаптала попросила зачитати Зеленського текст присяги президента України, після чого повідомила, що Володимир Зеленський відповідає усім вимогам законодавства і може обіймати президентський пост, а також вручила йому символи президента України: булаву, гербову печатку та знак президента, у вигляді орденського ланцюга.

Після цього голова Верховної Ради Андрій Парубій надав слово для промови Володимиру Зеленському. Це була його перша промова у статусі президента. Зеленський виголошував її читаючи з листка, інколи відволікаючись на репліки народних депутатів, присутніх в залі. Звертаючись до українців непідконтрольних територій, президент декілька разів переходив на російську мову.

Політарена дає повний текст інавгураційної промови Володимира Зеленського мовою оригіналу з тезовими заголовками, на яких наголосив новообраний президент.

Про спільну відповідальність та країну мрій

«Дорогі українці, після перемоги на виборах, мі шестирічний син сказав: «Тато, я по телевізору бачив, кажуть, що Зеленський – президент. Виходить, що я теж президент». І тоді це прозвучало, як дитячій жарт, але згодом я зрозумів, що, насправді, це істина, тому що кожен з нас президент. Не 73%, які за мене голосували, а всі 100% українців. Це не моя, це наша спільна перемога і це наш спільний шанс, за який ми несемо спільну відповідальність. Щойно не тільки я приймав присягу, кожен з нас поклав на руку на Конституцію і кожен з нас присягнув на вірність Україні.
Уявіть собі гучні заголовки «Президент не платить податки», «Президент напідпитку промчав на червоне світло», «Президент потихеньку краде, бо всі ж так роблять». Ви згодні, що це ганьба? Ось що я маю на увазі, коли кажу, що кожен з нас президент.

Від сьогодні кожен з нас несе відповідальність за Україну, яку ми залишаємо своїм дітям. Кожен з нас на своєму місці зможе зробити усе для розвитку своєї країни. Європейська країна починається з кожного. Так, ми обрали шлях до Європи, але Європа не десь там, вона тут. Це наша спільна мрія.
Про заробітчан, видачу українських паспортів та українську національну ідею.

Але у нас є і спільний біль. Кожен з нас загинув на Донбасі. Кожного дня ми втрачаємо кожного з нас. Кожен з нас переселенець: той, хто втратив власний дім і той, хто відчинив двері власного дому, розділивши цей біль.
І кожен з нас заробітчанин: ті, хто не знайшов заробіток вдома, а знайшов заробіток на чужині; ті, хто в боротьбі із бідністю змушений втрачати власну гідність. Але ми все це подолаємо, бо кожен з нас українець.
Ми всі українці. Не існує більших чи менших, правильних чи неправильних. Всі українці: від Ужгорода до Луганська, від Чернігова до Сімферополя, у Львові, Харкові, Донецьку, в Дніпрі і в Одесі – ми всі українці. Ми маємо бути єдині, адже тільки тоді ми сильні.

Сьогодні я звертаюсь до усіх українців у світі: нас 65 мільйонів. Так, не дивуйтесь, нас 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля, українців в Європі і Азії, в Північній та Південній Америці, в Австралії і в Африці. Я звертаюсь до усіх українців на планеті: ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, сильну та успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство. Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому. Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть, будь ласка, нам свої знання, свій досвід і свої ментальні цінності. Все це допоможе нам почати нову епоху.

Скептики скажуть: «це фантастика, це неможливо». А може це і є наша національна ідея – об’єднавшись, зробити неможливе всупереч усьому. Згадайте, будь ласка, збірну Ісландії на чемпіонаті світу з футболу, коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися і захищали честь своєї країни і зробили це, хоча ніхто не вірив.

Це наш шлях. Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами в обороні рідної землі, японцями у технологіях, швейцарцями в умінні жити один з одним, незважаючи на будь які розбіжності.

Про Крим, війну на Донбасі, повернення людей, територій та досягнення миру

Наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі. Мене часто питали: «А на що ви готові заради припинення вогню? » Дивне питання. А на що готові ви, українці, заради життя близьких вам людей? Можу запевнити, заради того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все. Я точно не боюсь ухвалювати складні рішення, я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги, і, якщо буде потрібно, я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наші території. Ніколи.
Історія несправедлива – це правда. Не ми почали цю війну, але нам цю війну закінчувати. І ми готові до діалогу. Я уверен, что первым шагом для начала этого диалога станет возвращение всех украинских пленных.

Наш наступний виклик – це повернення втрачених територій. Чесно кажучи мені здається це не зовсім коректне висловлювання, бо неможливо втратити те, що і так наше по праву. І Крим, і Донбас — це українська земля, де ми втратили не тільки території, ми втратили найголовніше – людей.

Сегодня мы просто должны, я уверен они нас слышат, возвращать их сознание. Мы потеряли их сознание. За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. Они не чужие, вони наші, вони українці.

Про забезпечення українських військовослужбовців та стандарти НАТО

Ми всі українці, де б ми не жили. Бо українець – це не в паспорті, українець — це в серці. Я точно це знаю. Знаю від бійців, які захищають Україну, від наших героїв, як україномовних, так і русскоговорящих.
Не буває сильної армії там, де влада не поважає людей, які віддають життя за країну кожного дня. Я зроблю все, аби ви відчували повагу. Це гідне, а головне стабільне фінансове забезпечення, це ваші житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин. Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити ці стандарти.

Про бездіяльність уряду та портрети президента в кабінетах чиновників

Безумовно, окрім війни є ще дуже багато бід, які роблять українців нещасливими. Це шокуючі тарифи, принижуючі зарплати і пенсії, болючі ціни та неіснуючі робочі місця. Це медицина, про покращення якої говорять, здебільшого, ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні. Це міфічні українські дороги, які будують і ремонтуються тільки в чиїсь бурхливій уяві.

Дозвольте мені зараз процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом: «Уряд не вирішує наших проблем, уряд і є нашою проблемою».

Я не розумію наш уряд, який тільки розводить руками і каже: «ми нічого не можемо зробити». Це неправда — можете. Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори. Я думаю, що люди це оцінять.

Моє обрання доводить, що громадяни втомились від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей. Можливостей відкатів, потоків, дерибанів. Ми збудуємо країну інших можливостей, де всі рівні перед законом, де є чесні і прозорі правила гри одні для всіх. Для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу.

Я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень, не було моїх портретів, бо президент — не ікона, не ідол. Президент — це не портрет. Повішайте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивіться їм в очі.

Про розпуск Верховної Ради та звільнення голів СБУ, ГПУ і Міноборони

Українці хочуть не слів, а дій. Шановні депутати, ви самі призначили інавгурацію в понеділок, в робочий день. Я бачу в цьому плюс — це значить не буде вечірок, а будемо працювати. Я дуже прошу ухвалити закон про скасування депутатської недоторканності, закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, багатостраждальний виборчий кодекс і зробіть, будь ласка, відкриті списки.

Також прошу вас звільнити з посад голову Служби безпеки України, Генерального прокурора України, міністра оборони України. І це далеко не все, що ви можете зробити, але для початку достатньо. У вас на це буде два місяці. Зробіть це і повішайте медалі собі — непогані бали на дострокові парламентські вибори. Я розпускаю Верховну Раду восьмого скликання. Слава Україні!

Дорогий народе, протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці посміхались. Це була не тільки моя робота, правда, це була моя місія. Наступні п'ять років я зроблю все, щоб ви, українці, не плакали. Дякую».

1 КОМЕНТАР

Comments are closed.