Кабмін без ЗМІ: якими були п'ять засідань уряду без «журналістських очей»

Засідання Кабінету Міністрів України

Вже п'яте засідання поспіль Кабінет Міністрів працює в режимі «закритих дверей» від журналістів. І тут експертні та депутатські кола розділилися: одні твердять про «закриття показухи», інші — про непрофесіоналізм нового уряду. Політарена проаналізувала, наскільки доречним було закривати засідання від «журналістських очей» та які шанси на перегляд цього рішення.

На другому засіданні нового уряду журналістів шокували новиною: вони тут востаннє. Новообраний прем’єр-міністр Олексій Гончарук заявив, що «засідання уряду не повинні перетворюватися на шоу» і тепер на них не будуть присутні представники медіа. Очільник Кабміну пояснив, що він буде виходити до преси щоразу після засідань і повідомляти про те, що було ухвалено.

І тут одразу з вуст незадоволених медійників посипалися закиди, що при Гройсману такого не було. Юрист Інституту масової інформації Алі Сафаров взагалі наголосив, що недопуск журналістів на засідання Кабміну є порушенням вимог чинного законодавства України про інформацію і свідчить про згортання принципів відкритості і прозорості діяльності органів державної влади в Україні.

Колишня журналістка телеканалу «1+1» Ольга Василевська, а тепер народна депутатка від фракції «Слуга Народу» в кулуарах Верховної Ради розповіла журналісту Політарени, що не бачить нічого поганого в тому, що засідання Кабінету Міністрів відтепер проводитимуть без участі ЗМІ.

«Для картинки там (на засіданнях уряду — ред.) говорилось багато. Потім журналісти йшли геть, і там Кабмін вирішував свої потаємні справи. Що так не було ніякої інформації про хід засідання, що так її не буде. Мені здається, що нічого не змінилось, просто прибрали показуху», — сказала Василевська.

Медіасередовище можна зрозуміти: не так давно вони отримали можливість бути дотичними до «повсякденної» діяльності уряду. Це сталося після «кривавих подій» 2013—2014 року, коли запит суспільства на інформацію став шаленим. Відкрив двері в Урядову будівлю для преси в лютому 2016-го тодішній прем'єр Арсеній Яценюк, давши дозвіл на повну трансляцію засідань у прямому ефірі.

«Дав добро» журналістам приходити в Кабмін на засідання і його наступник, Володимир Гройсман, однак, з деякими обмеженнями. В уряді Гройсмана преса була присутня лише на частині засідання, а далі її чемно просили вийти, називаючи продовження засідання «улюбленою частиною журналістів» або “частиною з обмеженим доступом”. Що встигали почути ЗМІ? Довгий розширений вступ Гройсмана, частину питань, які уряд планує розглянути та ще деякі формальності. Година вступу — і на вихід.

Якщо поглянути на ситуацію з точки зору журналіста, є два основні моменти. З одного боку, окрім популістських заяв міністрів про важливість того чи іншого рішення, у відкритій частині засідання більше нічого не було, тож справді нераціонально було витрачати на це годину часу, якщо можна переглянути двадцятихвилинний брифінг після закінчення засідання.

З іншого ж боку, прийти в Кабмін було унікальною можливістю «зловити» міністра, який відмовлявся коментувати важливі речі, і змусити в прямому етері таки висловитися щодо ситуацій, які трапляються. Тікати тоді нікуди.

Ситуацію так палко обговорювали, що «Центр Разумкова» навіть провів соціологічне дослідження, щоб виявити, як українці ставляться до закриття Кабміну. Результати були очікувані: понад 66% опитаних громадян заявили, що засідання Кабінету Міністрів мають відбуватися у відкритому режимі, з доступом засобів масової інформації.

Українці, скоріш за все, побоюються, що нові лідери хочуть щось від них приховати й тому «зачиняють двері» в Кабмін. А ці ж лідери з вуст усіх міністрів твердять про збільшення ефективності від таких засідань та зменшення популізму.

Як і представники медіа, депутати в питанні закриття засідань розділилися на два табори: затятих прихильників та лютих противників. Політарена поспілкувалася ще з трьома депутатками, дві з яких — виступили проти, а одна вказала, що її переконали.

Так, колишня голова комітету Верховної Ради з питань інформаційної політики та свободи слова Вікторія Сюмар заявила, що новий склад Кабінету міністрів України має страх перед громадськістю та боїться показати свій непрофесіоналізм, тому і заборонив журналістам бути присутніми на його засіданнях.

«Коли Уряд України боїться публічних дискусій — це нонсенс, це навіть не крок назад, а десять кроків назад. У вас є урядові комітети, якщо потрібно вирішити якесь дискутивне питання, то ніщо не заважає провести урядовий комітет, і після того вийти на Уряд і показати, що колегіальний орган — це колегіальний орган, і він всі рішення має приймати колегіально. Це страх перед громадськістю, це страх нових урядовців показати відсутність єдиної позиції, це страх показати відсутність професіоналізму, бо інакше це пояснити просто неможливо», — сказала Сюмар.

Народна депутатка зазначила, що засідання Кабміну мають бути публічними та вестись не лише у прямій телевізійній трансляції, а й у режимі онлайн в інтернеті для того, щоб усі зацікавлені могли бачити, що приймається на засіданні Уряду.

Зі свого боку, Іванна Климпуш-Цинцадзе таке рішення уряду вважає дивним, адже «Слуга Народу» тривалий час «продавала» своїм виборцям ідею прозорості влади.

«В цьому є і позитив, і негатив одночасно, тому що, безумовно, постійні відкриті засідання Кабінету міністрів створювали намагання політично говорити на пресу, на медіа і не обов'язково мати глибоку дискусію стосовно предметів, які обговорювались. Тому це може посприяти професійній дискусії. Одночасно, звичайно, маючи таке перше рішення Кабінету міністрів, мені здається воно трохи дивним через те, що не сприяє тим задекларованим цінностям політичної партії „Слуга Народу“, яка сформувала цей Уряд, і яка нібито весь час наполягає на прозорості, на демократичності процедури», — сказала нардепка.

Уряд проігнорував усю критику, а незадоволених депутатів у «Слузі Народу» схоже вирішили просто переконувати. Так, у коментарі Політарені нардепка від пропрезидентської партії розповіла, що теж входила до переліку тих 66% українців, які не підтримують закриття засідань Кабміну від ЗМІ, однак тепер її думка різко змінилася.

«Я так само говорила (про необхідність перегляду рішення про „закриття“ Кабміну від преси — ред.). Сходила декілька разів в Кабінет Міністрів і ви знаєте — моя думка змінилася. Міністри, не відчуваючи тиску камер та депутатів, які часто піаряться. Ну, ви ж пам'ятаєте, як приходили в Кабінет Міністрів, землю приносили. Ляшка пам'ятаєте, коли він влаштовував перфоменси. Зараз засідання Кабінету Міністрів триває від сорока хвилин до години, швидко вирішуються питання, все відбувається динамічно», — пояснила Верещук.

Вона запевнила, що уряд став працювати більш ефективно, тож мусила підтримувати таке рішення Кабміну. Водночас, за її словами, це рішення завжди можуть скасувати, якщо щось «піде не так».

Коли говорять про ті чи інші рішення, які ухвалює українська влада, часто аналізують досвід іноземних держав. Насправді, в багатьох демократичних країн Європи й світу повністю відкритою є діяльність лише законодавчої влади, натомість виконавча – відносно закрита. Однак, важко погодитися з тим, що Україна вже перебуває на тому етапі, коли громадяни повністю довіряють очільникам державних відомств. Безконтрольність може призвести до ухвалення низки «потрібних» рішень, які не йтимуть на користь громадянам.

Окрім того, закриття засідань може стати продовженням поступового згортання відкритості влади для ЗМІ і суспільства. Вже кілька разів нова влада демонструвала, що журналісти їм непотрібні, а те, що варто знати суспільству, вони донесуть і самі. Не будемо забувати й про те, що разом з відкритими засіданнями уряд, нехай і тимчасово, але поховав і «годину запитань до Уряду», під час якої народним депутатам можна було дорікнути міністрам та вказати на їх недопрацювання.

Журналістів усіма можливостями відгороджують від урядовців. Така позиція рано чи пізно може призвести до масового спротиву з боку представників медіа, особливо в умовах так званої «демократії» в країні.

Правильним чи неправильним було рішення про закриття засідань Уряду — наразі спірно. Водночас, Кабміну не потрібні 226 голосів для того, щоб передумати. В будь-який момент колегія міністрів може змінити свою позицію, а ображені журналісти — повернутися до зали засідань. Щоправда, в найближчому майбутньому це малоймовірно, оскільки така зміна позиції продемонструвала б некомпетентність нових лідерів у їх перших суспільно важливих публічно ухвалених рішеннях.

Автор: Вікторія Коломієць