План капітуляції або навіщо Україні потрібна «формула Штайнмаєра»

Микита Дубонос – журналіст,  політолог


«Формула Штайнмаєра». Останній тиждень тільки й чути про неї на кожному кроці: одні кажуть «зрада», інші — реальний шанс закінчити війну на Сході, яка триває ось вже п'ять років. Тому досить закономірно постає питання «формула Штайнмайєра» — це «план капітуляції» чи все ж таки щось інше?

Спочатку треба зрозуміти, що ця формула взагалі в собі містить. Перш за все, це варіант реалізації Мінських угод, згідно з яким Донбас нарешті отримує свій «особливий статус», але після виборів під чітким наглядом Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Тобто, спочатку починає діяти тимчасовий «особливий статус», після цього проводяться вибори на території Донецької та Луганської «республік» (звісно за українським законодавством) і тільки тоді, коли ОБСЄ визнає їх чесними та демократичними, Донбас отримує «особливий статус» на постійній основі.

Особисто я не бачу у цьому великої проблеми. Від підписання «Мінськ-2» минуло понад 4 роки, а окрім моніторингу з боку все ж тої ОБСЄ, концептуально нічого не змінилось. Обстріли продовжуються, застосовується важка артилерія, Конституція не змінена. Тому, коли Пристайко каже, що «наша задача — знайти мистецтво можливого, мінімізувати наші втрати, щоб вирватись із лап агресора і просуватись так, як ми з вами всі вирішили», в мене не виникає ніякого відчуття «зради».

Це не нова практика, так колись було у Югославії, Малі, Конго, Кіпрі й так далі. Вчорашні непримиренні суперники сідали за стіл переговорів, хоча ще тільки вчора були ладні вбити один одного. Тому і перемовини з Росією та якісь взаємні поступки не означають, що Україна просто зараз готова капітулювати перед агресором. Це означає, що після 5 років війни на Сході держава вирішила змінити тактику, аби її не спіткала доля Молдови та Грузії, й адаптуватись, що не може не радувати.

Звісно, ви можете сказати, а навіщо нам взагалі це? Невже не можна продовжити курс попередньої влади у зовнішніх стосунках з РФ та внутрішній — з територією ОРДЛО? Не можна! Ми занадто багато втратили: часу, людей, ресурсів, щоб продовжувати це і надалі.

Головне завдання для країни зараз — залишитись єдиним фронтом, не дозволити ані агресору, ані внутрішнім обставинам та особам завадити нам поновити територіальну цілість: спочатку на Донбасі, а потім і в Криму!

 

Микита Дубонос,  спеціально для Політарени